Партнери проекту

Ілля Ткачук

Рівне

XIII ст. до н.е. — перші поселення на околицях міста біля сучасного села Бармаки

V ст. до н.е. — поселення найдавніших землеробів на правому березі р. Устя біля сучасного Басівкутського водосховища

VI—IX століття н. е. — поселення ранніх слов'ян на північ від сучасного села Бармаки

X—XII століття — поблизу ріки Устя закладено фортецю Київської Русі.

1283 — перша писемна згадка про Рівне як про один з населених пунктів Галицько-Волинського князівства в польскій хрониці «Rocznik kapituły krakowskiej».

1340 — майже на два століття місто у складі Волині переходить до Литви

XV століття[ред. • ред. код]

1434 — відповідно до грамоти литовського князя Свидригайла (Свидригелла) Ольгердовича Рівне передається у володіння луцьких шляхтичів Дичків

1461 — Івашко Дичко продає Рівне «за 300 кіп широких грошів чеської лічби» князю Семену Васильовичу Несвіцькому, представнику русько-литовської династії Ґедиміновичів.

1479 — після смерті князя Несвіцького Рівне стало власністю його дружини Марії Несвицької, яка стала іменувати себе княгинею Рівненською.

1481 — на одному з насипних островів річки Усті, княгинею Марією збудовано замок із дубових колод, який обнесено оборонними ровами

1492 — великий князь литовський Казимир Ягайло, польський король Сигізмунд I Старий надали містечку магдебурзьке право

1500 — княгиня Марія Несвицька отримала для міста привілей на щорічний ярмарок на свято Семена Літопроводця

XVI століття[ред. • ред. код]

липень 1507 — король Сигізмунд І королівською грамотою надає княгині Марії право вічного володіння замком та містом

1508 — пожежа в замку; розпочато будівництво нового замку

1518 — після смерті княгині Несвіцької Рівне переходить у власність князів Острозьких

1521 — Рівне з околицями та ближніми селами відходить до Іллі Острозького

1538 — Ілля Острозький одружується з позашлюбною донькою короля Сиґізмунда І Старого Беатою Косьцелецькою

1539 — після смерті Іллі Острозького Рівне «під заклад» переходить у спадщину Беаті Косьцелецькій.

1548 — княгиня Острозька (Косьцелецька) надає кошти на побудову костелу у Рівному

1554 — на географічній карті Європи фламандського картографа Герарда Меркатора (1512–1594) серед 29 населених пунктів Волині позначене місто Рівне

1556 — у Рівному з'являються перші поселення єврейських родин, які займаються переважно торговельними справами.

1563 — Рівне згадується у вересневих переговорах російського царя Івана IV (1530–1584) з послами польського короля Сигізмунда-Августа (1520–1572) про повернення Росії захоплених Литвою міст

1565 — місто переходить у власність Альбрехта Ласького.

1565–1575 — судова тяганина за право володіння містом; часті пограбування Рівного

1569 — за Люблінською унією Рівне підпорядковується Луцькому повіту. Знищення міста татарами, спалення церкви та костелу.

1574 — Королівською грамотою місто знову проголошене володінням князя Костянтина Острозького

1575 — за свідченням німецького історика і географа А.Гушинґа в місті налічується 543 будинки

1583 — перша згадка про річку Устю (інша назва — Оствиця)

XVII століття[ред. • ред. код]

1606 — Анна Острозька (вдова Олександра Острозького) надає кошти на відбудову костелу

1614 — над містом влітку пронеслася велика буря, під час якої «людей носило поверх дерев, інших мертвих знаходили у різних місцях»

1617–1619 — татарські набіги, спалення замку

1620 — як посаг місто переходить до рук князя Томаша Замойського (1594–1638); в Рівному налічується понад 200 будинків

1621 — містом володіє донька князя Олександра Острозького Катерина, дружина Т. Замойського

1624 — пожежа в Рівному нищить майже все місто

1625 — підготовка угоди Речі Посполитої з козаками Запорозької Січі в Рівненському замку Томаша Замойського

1629 — складено акт із достеменним описом міста, де зафіксовано, що в Рівному є 505 будинків, 10 вулиць (Замкова, Шкільна, Дубенська, Литовська та ін.) і проживає понад 3 тисячі мешканців (у Києві в той час було 18 тисяч мешканців)

1634 — король надає привілеї місту на проведення ярмарку

1636 — перше свідчення про написання у місті літературного твору. Це вірш «Лямент о утрапеню мещан острозких», присвячений українському митрополиту Петру Могилі (1596–1647), підписаний криптонімом «М. Н.»

1637 — облаштування першого в місті шпиталю на кошти Томаша Замойського

1640 — спустошення Рівного татарами

1642 — місто стає власністю князів Конецпольських; на документах, датованих 15 липня 1642 року, зберігся відтиск печатки міста

1648 — козацько-польська війна на Волині; спустошення Рівного загоном Колодки

літо 1651 — Рівненщина стає центром визвольної боротьби українців під проводом Богдана Хмельницького

9 лютого 1667 — за Андрусівським миром місто переходить під владу Польщі

1667 — великий мор у Рівному, загинуло 1600 осіб

1680 — спустошення Рівного загоном українських козаків

1691 — пожежа, внаслідок якої місто було майже повністю знищене

XVIII століття[ред. • ред. код]

Успенська Церква та Дзвіниця

1706 — у ході російсько-шведської війни Рівне було зруйноване та зайняте військами Карла XII, який у червні побував у місті

1706–1707 — захоплення міста російськими військами та розквартирування їх у місті та околицях

1723 — Рівне переходить у власність польських шляхтичів Любомирських. Володарем Рівного стає Єжи Александр Любомирський. У XVIII ст. князі Любомирські були найбагатшим магнатським родом на Волині, часами всієї Польщі.

1728 — розпочато будівництво замку коштом Є. А. Любомирського

1738 — Станіслав Любомирський (бл. 1704–1793) відбудовує в Рівному мурований замок-палац

1750 — у місті налічується 683 споруди, в тому числі 313 в передмістях, які облаштовуються за національною та соціальною ознакою (були німецька та єврейські вулиці, квартали міських урядників, духівництва, ремісників тощо); працює млин та лісопильне підприємство

1755 — ведеться активне будівництво, в місті налічується понад 700 будинків, населення зростає

1756 — завершення будівництва і освячення Свято-Успенської (Омелянської) церкви в Рівному. За легендами в цій церкві молився Іван Гонта.

1760 — варшавський архітектор Тоушер модернізує палац Любомирських у стилі рококо, зводиться перша мурована єврейська синагога

1765 — Тоушер складає план міста

1770 — епідемія чуми у місті, закладення пам'ятника-колони на честь Божої Матері як рятівниці від мору

1775 — будівництво мурованого костелу

1778 — місто отримує привілей короля на чотиритижневий ярмарок

1779[4]/1780 — князь Юзеф Любомирський підтверджує права євреїв та дозволяє будівництво дерев'яної синагоги

1781 — будівництво дерев'яного Святовоскресенського собору на місці старенької церкви

1785 — збудована уніатська каплиця на кладовищі Волі

1792 — у Рівному побував національний герой Польщі генерал Тадеуш Косцюшко, який приїздив до тодішньої господині рівненського палацу Людвіки Любомирської — предмету свого юнацького кохання.

23 квітня (4 травня) 1793 — внаслідок другого поділу Польщі Рівне переходить до Росії; до міста входять російські війська під командуванням М. Кречетнікова.

29 серпня (9 вересня) 1793 — Рівне набуває статусу повітового центру в складі новоутвореного Волинського намісництва (з 1797 року — губернії)

XIX століття[ред. • ред. код]

Костел, 1858

1804 — Рівне та його околиці спустошує нашестя сарани; неврожай і голод у місті

1805 — починає діяти двокласна початкова школа, заснована Тадеушем Чацьким; пожежа у місті

1815 — остання, особливо вишукана перебудова палацу Любомирських

1836 — початок будівництва гімназійного корпусу неподалік від палацу Любомирських

1839 — із Клеваня до Рівного переведено класичну гімназію за сприяння дідича Фридерика Любомирського — батька Казімєжа.[5] 24 липня розпочинає роботу Рівненська гімназія.

1844–1845 — у Рівненській гімназії старшим викладачем працює видатний історик, письменник і політичний діяч Микола Костомаров

1848 — споруджено каплицю св. Степана на кладовищі Грабник

1849 — згідно з переписом населення в місті проживає близько 3000 мешканців

1856 — епідемія холери в місті; біля пам'ятника-колони на честь Божої Матері вивішено незгасиму лампаду

1857 — прокладання через Рівне шосе Київ — Берестя

1858 — початок будівництва мурованого костелу за пожертви князя Казімєжа Любомирського

1861 — російська селянська реформа; Рівне починає швидко зростати і його населення становить 3294 мешканці

1862 — у місті відкрито телеграф

1863 — відкриття в Рівному жіночої гімназії; арешт діячів польського повстання

1865 — реформування Рівненської гімназії із класичної в реальну

1866–1871 — у Рівненській гімназії навчається видатний письменник Володимир Короленко

11 серпня 1867 — у місті перебуває видатний український композитор Микола Лисенко

1868 — розпочато будівництво костелу св. Антонія (нині зал органної музики)

1871 — смерть, похорони в Рівненському костелі князя Казимира Любомирського; влітку в місті перебуває видатний науковець та політичний діяч Михайло Драгоманов

1872 — гімназію перетворено в реальне училище, яке діяло до 1922 року

12 травня 1873 — відкрито залізничне сполучення через місто (Київ—Берестя), відкрита залізнична станція Рівне, налагоджено сполучення з прикордонним Радивиловом

1877 — збудовано та освячено військовий шпиталь

1880 — у Варшаві виходить нарис Т. Стецького про Рівне «Miasto Równe»

12 червня 1881 — велика пожежа в місті; згоріла соборна Воскресенська церква, 800 дворів, поштамт

30 серпня 1890 — розпочато будівництво парафіяльного костелу та Свято-Воскресенського собору (архітектор Дейнека)

1891 — пожежа в західній частині міста; згоріло понад 300 будинків

8 (20) жовтня 1895 — освячення та перше богослужіння в новозбудованому православному соборі

1896 — спорудження в місті євангельсько-лютеранського молитовного будинку

1897 — за даними всеросійського перепису населення в Рівному мешкають 24752 людини, працюють 23 дрібних підприємства

90-ті роки XIX століття — у місті будується військове містечко

1899 — завершення будівництва парафіяльного костелу св. Антонія

7 жовтня 1900 — освячення костелу св. Антонія

Знак при в'їзді у місто

XX століття[ред. • ред. код]

1905 — революційні виступи рівнян

1906 — засновано перший в Рівному музей

2 лютого 1908 — на місті згорілого театру Л. Зафраном збудовано новий театр на 17 лож, 18 рядів крісел, 2 ряди балкону та 3 ряди галереї

1909 — місто відвідує видатний учений Володимр Вернадський; Л.Зафран розпочинає будівництво першої електростанції

1910 — розпочинає роботу пивзавод «Берґшльос».

квітень 1911 — відновлення автобусного сполучення (3 пасажирські автобуси та 1 вантажна машина) Рівне—Корець—Новоград-Волинський—Житомир

1912 — уведена в дію перша електростанція; перший політ моноплану над містом

1914 — початок Першої світової війни. Мобілізація чоловічого населення Рівного. У жовтні Рівненський військовий шпиталь відвідує Російський імператор Микола II із сестрою — Великою Княжною Ольгою Олександрівною.

1915 — часткова евакуація міста під час відступу російських військ

1916 — перед наступом російських військ місто відвідують імператор Микола II і генерал Брусилов.

1917 — рівняни разом із військовими вперше вільно відзначили свято 1 травня; підтримка рівнянами Центральної Ради та більшовицького уряду

1918 — окупація міста німецько-австрійськими військами

1919 — українська влада в місті; Рівне — тимчасова столиця УНР. Відступ українських військ під проводом Петлюри. Влада більшовиків. Окупація Рівного польськими військами.

1920 — повернення більшовицької влади після прориву I Кінної армії Будьонного; повернення польської армії

1922 — польська влада дає дозвіл на відновлення діяльності Рівненської повітової «Просвіти»

1923–1940 — діяльність у місті відомого польського вченого та освітянина Якуба Гофмана (зокрема редагував збірку «Річник Волинський»).

1927 — пожежа в замку Любомирських. Продовження руйнації пам'яток старовинної архітектури. Реставрація костелу св. Антонія.

30 квітня 1929 — офіційна ліквідація Рівненської «Просвіти»

11 березня 1930 — польська поліція проводить репресії проти учасників Шевченківської академії в театрі Зафрана

1933 — з'їзд преси в Рівному. Українське населення збирає пожертви для допомоги голодуючим Радянської України. Закладено новий Міський парк на Грабнику.

17 вересня 1939 — відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа західноукраїнські землі відійшли до СРСР; до міста входять частини Червоної армії

1939–1941 — знищено та депортовано до Сибіру близько 150 тис. рівнян та мешканців навколишніх сіл

4 грудня 1939 — Указом Президії Верховної Ради СРСР утворено Ровенську область у складі Української РСР із центром у місті Рівному

1939 — засновано музично-драматичний театр імені Миколи Островського

28 червня 1941 — бомбардування та окупація міста німецькими військами

3 липня 1941 — створення міської управи, головою міської управи став фармацевт Полікарп Бульба, професора гімназії Івана Сав'юка було призначено другим посадником, правника Сергія Іллюка — першим членом управи, Назара Шевчука — другим

20 серпня 1941 — значну частину українських земель було включено до складу так званого Райхскомісаріату «Україна» з центром у Рівному, комісаром України призначено гауляйтера і оберпрезидента Еріха Коха

1 вересня 1941 — місто стало адміністративним центром однойменної округи, утвореної у складі генеральної округи Волинь-Поділля

10 березня 1942 — німецькою адміністрацією спільно з фірмою Центрального емісійного банку України було випущено для грошового обігу «окупаційні гроші» — вісім банкнот номіналом в 1, 5, 10, 20, 50, 100, 200 та 500 карбованців; в анотації був текст: «Рівне 10 березня 1942. Центральний емісійний банк Україна.»

1941–1942 — винищення близько 90 тис. рівнян

1943 — вбивства німецьких офіцерів радянським диверсантом НКВС Миколою Кузнецовим, внаслідок яких гітлерівці стратили 700 невинних рівнян, керівництво рівненської ОУН

2 лютого 1944 — Рівне визволене від німецьких загарбників частинами Радянської армії. Розпочинається відбудова господарства міста.

1945 — співробітники НКВС у січні влаштовують публічну страту вояків Української повстанської армії

1947 — узимку зруйновано пам'ятник Сталіну в Рівному (район нинішньої Театральної площі)

1950 — завершено відбудову зруйнованого війною господарства

22 квітня 1952 — зруйновано пам'ятник-колону на честь Божої Матері

1954 — із Києва до Рівного переведено меліоративний інститут (Український інститут інженерів водного господарства)

1957 — уведення в дію Рівненського заводу високовольтної апаратури

1958 — рівняни отримали можливість переглянути першу телепрограму (регулярне телемовлення розпочалось у 1967 році)

1959 — відкриття погруддя на могилі учасника громадянської війни Олеко Дундича. Відкриття малої (дитячої) Рівненської залізниці.

1960 — завершення будівництва Рівненського обласного музично-драматичного театру ім. Миколи Островського

1962 — закриття Свято-Воскресенського собору; закінчення будівництва газопроводу

Свято-Воскресенський собор у Рівному

1963 — уведено в дію Рівненський льонокомбінат — гігант легкої промисловості

1967 — закінчено будівництво кінотеатру «Жовтень» (сучасна назва — Кінопалац «Україна»)

1969 — уведено в дію першу чергу заводу мінеральних добрив (сучасний ВАТ «Рівнеазот»)

24 грудня 1974 — відкрито тролейбусний рух по місту

1977 — у Рівному відкрито аеровокзал міжнародного класу

1980 — закінчення будівництва першого в місті 14-поверхового будинку по вулиці Київській, 17

СУ-100 із номерним знаком «029» на вулиці Соборній

1983 — урочисте відзначення 700-річного ювілею міста

1985 — відкриття монументу Слави

1986 — завершення будівництва міського гідропарку.

1990 — Перші демократичні вибори до міської Ради. Розпочато будівництво Покровського собору методом народної будови.

11 червня 1991 — ухвалено Постанову Президії Верховної Ради УРСР «Про приведення назви міста Ровно і Ровенської області у відповідність до правил українського правопису», згідно з якою місто Ровно іменувалося Рівне, а область — Рівненська.[2] Відразу ж після провалу путчу 25 серпня 1991 року в місті було демонтовано пам'ятник Леніну.

17 травня 1994 — Перенесено на вулицю Ясну пам'ятник партизану-розвіднику Миколі Кузнецову, який стояв перед адмінбудинком міської ради. На постаменті цього пам'ятника було встановлено пам'ятний знак «Загиблим за Україну». Демонтовано пам'ятник командиру партизанського загону Д. Медведєву.

22 травня 1999 — на майдані Незалежності відбулося урочисте відкриття пам'ятника Тарасу Шевченку. На площі Короленка відкрито пам'ятник «Загиблим у збройних конфліктах».

XXI століття[ред. • ред. код]

2002 — За результатами Всеукраїнського перепису населення 2001 року в Рівному проживають 248 813 тис. осіб (228 тис. осіб у 1989 році). Населення області становить 1173 тис. осіб (в тому числі 555 тис. чоловіків та 618 тис. жінок).

25 серпня 2003 — місто святкує своє 720-річчя. Відкрито колону Божої Матері. Оновлено фасади більшості будинків на центральних вулицях міста.