Партнери проекту

Олег Гаврищук

Чортова гора

Завдяки активній підтримці митрополита Андрея унікальна ділянка степової реліктової рослинності — урочище «Чортова гора» біля м. Рогатина — була виділена на землях Церкви як природний заповідник. Місцевий парох о. Феодосій Кудрик виявив у 1935 р. ділянку степової реліктової рослинності. Згодом науковці-ботаніки, вивчаючи флору цього об’єкта, підтвердили її унікальність, і за згоди та підтримки митрополита Андрея він був оформлений як заповідник «Чортова гора». 7 липня 1936 р. греко-католицький Митрополичий Ординат у Львові надіслав на адресу воєводського уряду в Станиславів листа з повідомленням про створення на землях греко-католицької парафії в Рогатині заповідника «Чортова гора» і віддачу його «під опіку НТШ у Львові для наукових дослідів»

Про Чортову гору є дві відомі легенди. В одній із них мовиться, що дуже давно чорти розізлилися на жителів Рогатина і вирішили засипати місто землею. Взяли вони землю і пішли на Рогатин. От тільки дійти їм не вдалося. Щойно за обрієм з’явилося місто, заспівав півень. Не втримали чорти землю, яку несли на своїх мізинцях, та й опустили на себе. Відтоді на тому місці біля дороги стоїть горб, так і названий – Чортова гора.

Інша легенда начебто записана колись з уст монахів. Згідно з нею, на Чортовій горі є великий-превеликий камінь, під яким (якщо його підняти) знаходяться ворота до пекла.

Цілком можливо, що легенди навіть доповнюють одна одну. Кожна з них містить глибоку символіку: під чортами в казках і переказах часто виступають жерці давніх культів; образа на місто — спроба накласти прокляття чи помститися за відступництво у вірі; вхід у пекло — ворота до світу, де на погляд монахів панують біси-жерці. Цілком ймовірно, що легенди про гору зародилися у час, коли в краї вже утвердилося християнство, але ще існували громади язичників, і між представниками різних релігій була конкуренція (форми якої, ймовірно, були як мирними, так і насильницькими).

Назва гори не дає спокою деяким місцевим «активістам»: 1994 року громада села Пуків встановила скраю вершини гори дерев’яний хрест, назвавши гору «Божою». Але це викликало хвилю обурень з боку мешканців навколишніх сіл (того року протягом місяця не було дощу, а тому всю вину спихали на хрест, поставлений на горі, – мовляв, через нього не падає дощ), тому її й досі називають Чортовою. Також місцеві мешканці вважають, що гора має магічну силу – вона може розігнати грозові хмари, або ж навпаки – гора наче магнітом притягує хмари. Ще цікаво, що за давнім звичаєм, сюди люблять приїжджати наречені в день весілля, а це вже є залишком давніх язичницьких ритуалів (наприклад, в деяких краях збереглося ходіння до священного дерева чи каменя).