Партнери проекту

Василь Ковальчук

Невицький Замок

Невицький замок — напівзруйнований замок біля села Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області.

Замок уперше згадується на початку XIV ст. як опорна база місцевого феодального бунту проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев'яного замку кам'яний. У 1644 році під час релігійних воєн трансільванський князь Юрій І Ракоці зруйнував замок.

Легенда: Дуже давно понад річкою Уж жила жорстока пані. Народ називав її Поган-дівча за те, що вона люто знущалася над людьми й обдирала селян до нитки. Ніхто у ті часи не був певен ні за своє життя, ні за життя своєї родини. От вирішила пані збудувати собі неприступний і пишний замок, щоб там сховатися від народної помсти.

Коли мурували Невицький замок на високій горі понад Ужем, Поган-дівча наказала своїм слугам вигнати на роботу геть усіх людей зі всіх сіл. Нікого жорстока пані не звільнила від тяжкої роботи, — ані старого, ані слабого, ані навіть вагітних жінок і малих дітей. Кожен мусив носити каміння, воду і вапно аж на вершок крутої гори. До розчину, аби був міцніший, лляли молоко, били яйця, — і все це відбирали у селян. Змушували матерів-годувальниць домішувати до розчину материнське молоко. За найменшу провину Поган-дівча карала людей з нелюдською лютістю, наказувала до смерті бити палицями.

Нарешті кривавим потом збудований замок був готовий. Поган-дівча відпустила селян додому, але перше наказала, щоб вони проповзли навколо замку на колінах, а тим, хто не послухав, гайдуки стинали голову. А ще Поган-дівча звеліла, щоб відтепер кожен, хто йтиме попри замок, знімав капелюха і вклонявся замкові.

Довгий час безкарно мордувала Поган-дівча закарпатців. Аж ось в Угорщині почав правити новий король Матяш. Це був розумний і справедливий правитель. Дізнавшись про тяжку біду закарпатців, яку вони терпіли від Поган-дівча, Матяш зібрав велике військо і обложив Невичанський замок.

Поган-дівча, бачачи, що замок не встоїть проти великої сили Матяша, взяла свого коня і вибралась потаємним ходом із замку. Опинившись за мурами, скочила на коня і кинулась навтіки. Але Матяш її побачив і пустився верхи навздогін. Поган-дівча не знала, що її кінь та кінь короля Матяша були дітьми однієї матері, тож як не поганяла вершниця свого коня, він раз у раз зупинявся, щоб дочекатись брата. Нарешті король Матяш наздогнав її у Загонському лісі. Того року у лісі якраз був дуже великий урожай жолудів. Вони встеляли землю під дубами суцільним килимом. Кінь Поган-дівча посковзнувся на гладеньких жолудях, аж тут і король Матяш наспів. Змахнув мечем над її головою, і впала жорстока пані мертвою. Але перед смертю встигла проклясти дубовий гай, і відтоді у ньому ніколи не родять жолуді.

Проте ще довго, навіть після смерті Поган-дівча, люди, ідучи повз замок до Ужгорода, боялися й глянути на прокляті замкові мури.