Партнери проекту

Ілля Безь

Садиба Попова

Садиба Попова — відома пам'ятка архітектури 2-ї половини XIX століття, палацово-парковий ансамбль в Запорізькій області, нині Василівський історико-архітектурний музей-заповідник «Садиба Попова».

Землі поблизу міста Запоріжжя, в минулому Олександрівська були даровані імператрицею Катериною II генералу Попову Василю Степановичу. Він і став засновником поселення, що пізніше стало містом Василівка. Раніше місцевість використовувалась для зимівників козаків і мала декілька хуторів.

Велике будівництво фундував онук генерала — Василь Павлович Попов у 2-й половині 19 ст. Родина Попових володіла садибою і замком до більшовицького перевороту 1917 року.

Будівництво комплексу замку тривало 20 років (1864–1884) і він став найбільшим серед замків Східної України. Побудований в історичних стилях 19 століття, замок має готичні, північно-італійські і мавританські риси. Матеріалом стала цегла, бо Попов володів трьома цегельними заводами в Василівці.

Головна споруда палацово-паркового комплексу — замок. Проект створив архітектор Стюнкл. Побудований з цегли, двоповерховий, в первісному вигляді, замок мав п'ять веж, три з яких мали дахи-шатро. Розміри будівлі 42 на 45 метри, на підмурках, в яких розміщалися льохи для вина. Замок мав лазні (фінські, римські, російські тощо), бальну залу, вітальні, картинну галерею, бібліотеку, колекцію старовинної зброї. З 1907 року тут розмістили етнографічний музей, де були експонати 15 різних національних культур.

На початку 20 ст. в замку обладнали метео- та електростанцію. Метеостанція замку Попова була зарахована до мережі метеослужб Російської імперії. На даху замку обладнали і астрономічну обсерваторію з телескопом.

Окрім замку ансамбль доповнювали стайня, службові приміщення, пейзажний парк і фонтани. Останній володар садиби Юрій Попов організував тут симфонічний оркестр.

Часи трагічного для країни більшовицького перевороту і 1-ї світової війни спонукали володаря садиби Юрія Попова рятувати майно. За переказами він встиг вивезти один вагон найкоштовніших речей. Книги бібліотеки, меблі, етнографічні колекції, картини, скульптури були пограбовані або знищені. Найбільших втрат зазнали замок, парк і навколишня діброва, яку вирубали на дрова.

1934 року, після великого Голодомору в Україні, місцева комуністична влада вирішила створити «культурний центр» з деревини та будівельних матеріалів садиби Попова. Навіть тепер в цій будівлі в радянському стилі можна побачити вкрадені дерев'яні балки та мармурові сходи. В замку виламали дерев'яні склепіння і стелі і частково дахи, але стіни встояли.

1954 року за вказівкою радянської влади поруйнували собор Св. Петра та Павла, також збудований родиною Попових у Василівці. Пізніше в стайнях садиби розмістили школу. Каретний сарай надбудували другим поверхом, а на вивільненій території побудували гуртожиток місцевого технікуму.

З 1989 року розпочалися перші спроби врятувати рештки ансамблю. Знадобилося чотири роки зусиль заради отримання комплексом статуту заповідника. З 1993 року в Північному флігелі організовано музей.

Адреса: вул. Гагаріна, 12, м. Василівка, Запорізька обл., Україна.