Партнери проекту

Андрій

Переславичі

На нашій багатостраждальній землі мовчазно стоять пам’ятники і обеліски. Деякі з них нагадують про безвинно убитих мирних жителів, полеглих від рук убивць, що сліпо вірили у якісь свої ідеали, для яких страшне середньовічну кредо «мета оправдовує засоби» було важливішим за поняття «людина».

Українське містечко Порицьк на Волині протягом століть для кожного поляка було своєрідною Меккою. Тут був осідок, центр діяльності визначного польського просвітника кінця 18 –поч.19ст.Тадеуша Чацького. Протягом 19ст. – поч..20ст. – це виразне містечко так званого українсько – польського прикордоння, де перемішалися між собою представники польського та українського народу. Знищене фашистами у роки Великої Вітчизняної війни містечко Порицьк, нині відоме як селище Павлівка, пам’ятає ще одну скорбну сторінку своєї історії.

В ніч з 11 на 12 липня 1943 року відділ Української повстанської армії знищив у костелі беззахисне мирне населення польської національності.

Трагедія у Павлівці – це своєрідний апофеоз збройного міжнаціонального протистояння на Волині між українськими та польськими національними силами.

11 липня 2003 року в с. Павлівка відбулися заходи з нагоди 60 – річниці трагічних подій на Волині 1943- 1944 років,у яких взяли участь Президенти України та Республіки Польща. На встановленому пам’ятнику обома мовами зроблено напис: «Пам’ять. Скорбота. Єднання.» Саме ці слова мають стати дороговказом для наших братніх народів, від яких нове тисячоліття вимагає глянути одні на одних поглядом примирення.